Alyona Alyona - Завтра

Поміж цих стін чую клич, чую дзвін і
Я не знаю, де я буду завтра.
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра.

А завтра мій час,
Знову покличе мене
Нова мета, нова ціль.
Новий параграф і є новий день
Лінія довга на лівій руці,
В книгу життя кожен вписує сам
Море ідей , чи то купу подій,
Сотні бажань або тонами мрії
Чисті слова вилами по воді.

Я знаю, педалі крутитиму далі
Хай я не зі сталі, та нерви метала
Я переїжджатиму всі магістралі
Чим дужче, тим далі, де нові міста, ей

Щоби поділитися, не потрібно приводу
Ти маєш зерна кави чи мішаєш собі три в одном.
Як розпізнати поклик, коли безліч інтересів?
А є одне стебло, але гілок більш ніж десять.
Рвеш себе на шмаття, обираєш свою сторону.
І як би розділити час свій рівно-сильно, порівну.
Просто корінням у ґрунт, а тяжче рубати кінці.
І якби-то не прив'язати себе до речей що не мають ні сенсу ні цін,
Як не тягнути минулого ковдру,
Як все без образ відпускатиму я
Так часто я бачу звабливу дорогу,
але розумію: вона не моя.

Поміж цих стін чую клич, чую дзвін і
Я не знаю, де я буду завтра.
Знову квиток, знову часу виток,
і я не знаю, де я буду завтра.

А завтра мій час.
В ілюмінаторі від літака
В напрям екватору тече ріка
В хмари заховані землі й час
Я своїх вражень наповнюю чан.

Це не кінець
Моє життя ніби телекінез
Хтось має владу,
А я мушу без
Знову на карті я малюю хрест.

Я знаю попереду води і береги
Звуки і герци, і люди фонтаном
І я вже стою у неділю чи середу
Зранку чи ввечері, в парне — непарне.
Інколи крок відділяє від того
Щоб перезавантажити внутрішній світ,
Я ж намагаюся просто звільнити свій стовбур від хворих і зламаних віт.

Дні пролітають, єдиний потік
Зими й літа, зійде сотні потів
Я сотні разів залишатиму дім
Щоб бути корисною в цьому житті.

Дні пролітають, єдиний потік
Зими й літа, зійде сотні потів
Я сотні разів залишатиму дім
Щоб бути корисною в цьому житті, ей.

Поміж цих стін чую клич, чую дзвін і
Я не знаю, де я буду завтра
Знову квиток, знову часу виток, і
Я не знаю, де я буду завтра.