[IH8P] - Верба

Верба

у бескрайніх просторах, ланах широких
стоїть похилившись верба.
як мати старенька, багато вже років
над сином зітхає вона.

ллє вона сльози на землю постійно,
де сотні таких же як він.
поховані разом, лежать там спокійно
тепер то навіки іх дім.



битва була з ворогом, лютий,
у битві сплелись навікИ
Всі полягли, верба лишилась стояти
лише нахилилась к землі

там ії діти, хоча і нерідні,
а серце болить за усих.
в минулому вже рокИ неспокійні,
а вЕрба оплакує їх.



стояло тут військо, синів запорізьких,
горіли вогні в їх очах.
на смерть вони йшли як один, усі разом,
тризуб-оберіг на мечах.

безжальні до ворога. ні метра землі
ворог не відбере.
краще в могилу з собою чи декілька
в тіло землі забере.