Mysterya - Незнайомець

Ти бачиш людей мільйони,
Розходишся з ними в шляхах.
І погляд на тих незнайомих,
Це спроба змінити їх шлях.

Щодня ти проходиш крізь сотні
Розгублених часом облич.
Ти бачиш лиш те, що назовні,
Не бійся, у очі вдивись.

Що я намалюю в уяві, коли вперше бачу тебе?
Хотілося б більше сказати тобі, незнайоме лице.
Пройдеш, не помітиш мій погляд і так сто разів проминеш,
Твій шлях, ти ідеш ти такий не один, ти шукаєш мене, мене.

Шукаєш в людських ти безоднях,
Вдивляєшся лиш в пустоту.
Щоразу десь осторонь пройдеш
Й не бачиш душі ти красу.

Що я намалюю в уяві, коли вперше бачу тебе?
Хотілося б більше сказати тобі, незнайоме лице.
Пройдеш, не помітиш мій погляд і так сто разів проминеш,
Твій шлях, ти ідеш ти такий не один, ти шукаєш мене, мене.

Моє серце, сонце моє, ти є сила моя й воля,
Віддай мені своє серце – я відкрию тобі все.

Що я намалюю в уяві, коли вперше бачу тебе?
Хотілося б більше сказати тобі, незнайоме лице.
Пройдеш, не помітиш мій погляд і так сто разів проминеш,
Твій шлях, ти ідеш ти такий не один, ти шукаєш мене, мене.