Wystarczy się zalogować, aby wyłączyć wszystkie reklamy. Zapraszamy do naszej społeczności!
Zaloguj się
i wykorzystaj wszystkie możliwości serwisu!Inne teksty piosenek
Tartak
Popularne teksty
19. Genzie - Jacuzzi
Tartak - Mij narod
Mij narod
Tekst dodał(a): rena1300
Edytuj tekst
Tłumaczenie dodał(a): adonsz
Edytuj tłumaczenie
Teledysk dodał(a): Bimep
Edytuj teledysk
Tekst piosenki:
Мій народ – старий сивий дід,
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав’яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!
Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.
Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – це красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата...
Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.
Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим...
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!
Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.
А чужії хлопці – дураки, а чужії хлопці – дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав’яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!
Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.
Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – це красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата...
Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.
Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим...
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!
Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.
А чужії хлопці – дураки, а чужії хлопці – дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.
Dodaj adnotację do tego tekstu » Historia edycji tekstu
Tłumaczenie :
Pokaż tłumaczenieMój naród - stary siwy dziad,
Co żyje na tej ziemi kilka tysięcy lat.
Siedzi sobie na przyzbie, pod wąsem uśmiecha się,
Od czasu do czasu i z maleństwami pobawi się.
Lulkę zapali, bajkę opowie,
Jedno słowo mówi - jakby węzłem zawiąże
Szczyci się żółtą niwą, miłuje sinym niebem,
I wszystkich ugaszcza słodkim miodem.
Mój naród - babusia stareńka,
Jednym - czuła babcia, innym - łaskawa mameńka.
Pachnie pierogami i lubczykiem,
Za wielką rodziną dogląda troskliwym okiem.
Mój naród - wujek pracowity,
Dobrze robotę robi i chce dobrze żyć!
Ma silne ręce, wielkie serce ma,
Na robocie - zapał ma na weselu hula.
Oj posiały dziewki len, oj posiały dziewki len,
Ty Jaryna-Maryna ,żona-pani moja, dziewki len.
Mój naród - kobieta w chuście.
Była serdeczna kiedyś, serdeczna została teraz.
Wszystkiego jej dostało się - i dobra, i licha!
A ona w radości - huczna, w nieszczęściu - cicha.
Mój naród - to nasi chłopcy masywni,
Kiedyś takie nosili czuby bardzo długie.
Teraz czubów nie ma, ale każdy i bez czuba -
Giętszy od łozy, mocniejszy od dęba.
Mój naród - to śliczniutkie- dziewczęta.
U innych takich mało, a u nas takich bogato!
Czerwienieją od łez, różowieją od śmiechu,
Swoimi łaskami darują niewiarygodną uciechę.
Mój naród - dzieci wesołe -
Szczęście każdej rodzinie, radość każdemu domowi
Chcą wszystko umieć, pragną wszystko wiedzieć,
Kochają swoją mamę, poważają swego tatę...
Oj nie urodziło dziewkom lnu, oj nie urodziło dziewkom lnu,
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, dziewkom len.
Mój naród rozrzucony po całym świecie.
I na obczyźnie u niego wyrastają cudze dzieci.
Cudzej ziemi daruje swój talent i swoje umiejętności,
Ależ na tej ziemi zostały jego korzenie!
Mój naród znowu może stać się lepszym -
Niezlęknionym, niezamroczonym i nieladacym...
Uśmiechnie się bratom, siostrom i sobie samemu,
Znowu stanie się gospodarzem własnego domu!
Och i urodziło rdestami, o i urodziło rdestami
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, rdestami.
A inni chłopcy - duraki, a inni chłopcy - duraki,
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, duraki.
Bo chcą z nami nocować, bo chcą z nami nocować,
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, nocować
A nasi chłopcy nie pozalają a nasi chłopcy nie pozwalają
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, nie nie pozwalają
Co żyje na tej ziemi kilka tysięcy lat.
Siedzi sobie na przyzbie, pod wąsem uśmiecha się,
Od czasu do czasu i z maleństwami pobawi się.
Lulkę zapali, bajkę opowie,
Jedno słowo mówi - jakby węzłem zawiąże
Szczyci się żółtą niwą, miłuje sinym niebem,
I wszystkich ugaszcza słodkim miodem.
Mój naród - babusia stareńka,
Jednym - czuła babcia, innym - łaskawa mameńka.
Pachnie pierogami i lubczykiem,
Za wielką rodziną dogląda troskliwym okiem.
Mój naród - wujek pracowity,
Dobrze robotę robi i chce dobrze żyć!
Ma silne ręce, wielkie serce ma,
Na robocie - zapał ma na weselu hula.
Oj posiały dziewki len, oj posiały dziewki len,
Ty Jaryna-Maryna ,żona-pani moja, dziewki len.
Mój naród - kobieta w chuście.
Była serdeczna kiedyś, serdeczna została teraz.
Wszystkiego jej dostało się - i dobra, i licha!
A ona w radości - huczna, w nieszczęściu - cicha.
Mój naród - to nasi chłopcy masywni,
Kiedyś takie nosili czuby bardzo długie.
Teraz czubów nie ma, ale każdy i bez czuba -
Giętszy od łozy, mocniejszy od dęba.
Mój naród - to śliczniutkie- dziewczęta.
U innych takich mało, a u nas takich bogato!
Czerwienieją od łez, różowieją od śmiechu,
Swoimi łaskami darują niewiarygodną uciechę.
Mój naród - dzieci wesołe -
Szczęście każdej rodzinie, radość każdemu domowi
Chcą wszystko umieć, pragną wszystko wiedzieć,
Kochają swoją mamę, poważają swego tatę...
Oj nie urodziło dziewkom lnu, oj nie urodziło dziewkom lnu,
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, dziewkom len.
Mój naród rozrzucony po całym świecie.
I na obczyźnie u niego wyrastają cudze dzieci.
Cudzej ziemi daruje swój talent i swoje umiejętności,
Ależ na tej ziemi zostały jego korzenie!
Mój naród znowu może stać się lepszym -
Niezlęknionym, niezamroczonym i nieladacym...
Uśmiechnie się bratom, siostrom i sobie samemu,
Znowu stanie się gospodarzem własnego domu!
Och i urodziło rdestami, o i urodziło rdestami
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, rdestami.
A inni chłopcy - duraki, a inni chłopcy - duraki,
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, duraki.
Bo chcą z nami nocować, bo chcą z nami nocować,
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, nocować
A nasi chłopcy nie pozalają a nasi chłopcy nie pozwalają
Ty Jaryna-Maryna, żona-pani moja, nie nie pozwalają
Historia edycji tłumaczenia
| Tekst: |
Олександр Положинський Edytuj metrykę |
|---|---|
| Muzyka: |
Tartak |
| Rok wydania: |
2005 |
| Wykonanie oryginalne: |
Tartak |
| Płyty: |
Kofein (2007), Гуляйгород (2005) |
Komentarze (0):