Vivienne Mort - Змія

Я змія. Я тебе покусала.
Ти мені пробачав, бо час від часу
Я кусала сама себе.
Без добра засміялася мрія.
І упала брехня на твої вії.
Ти подумав, що з небес.

Я твоя на цей вечір.
Цілую, як можу.
На зло тому, хто лишив
Скарби без хазяїна.
Як дивлюся на тебе,
То сама себе хочу.
На небесах тиша
І зіроньки сяють

Вище.
Там, де кров запеклася,
Там лишилася рана,
А я не п’яна.
І погано нам обом.
Підійди до мене ближче.
Підійми мене вище,
А тоді знищ і отруї мене.
Помстися, ну! Не ведися!

Я твоя на цей вечір.
Цілую, як можу.
На зло тому, хто лишив
Скарби без хазяїна.
Як дивлюся на тебе,
То сама себе хочу.
На небесах тиша
І зіроньки сяють
Вище, вище, вище, вище.





Ja zmija. Ja tebe pokusała.
Ty meni probaczaw, bo czas wid czasu
Ja kusała sama sebe.
Bez dobra zasmijałasia mrija.
I upała brechnia na twoji wiji.
Ty podumaw, szczo z nebes.

Ja twoja na cej weczir.
Ciłuju, jak možu.
Na zło tomu, chto łyszyw
Skarby bez chaziajina.
Jak dywlusia na tebe,
To sama sebe choczu.
Na nebesach tysza
I zirońky siajuť

Wyszcze.
Tam, de krow zapekłasia,
Tam łyszyłasia rana,
A ja ne pjana.
I pohano nam obom.
Pidijdy do mene błyžcze.
Pidijmy mene wyszcze,
A todi znyszcz i otruji mene.
Pomstysia, nu! Ne wedysia!

Ja twoja na cej weczir.
Ciłuju, jak možu.
Na zło tomu, chto łyszyw
Skarby bez chaziajina.
Jak dywlusia na tebe,
To sama sebe choczu.
Na nebesach tysza
I zirońky siajuť
Wyszcze, wyszcze, wyszcze, wyszcze.