Vivienne Mort - Гало

Ніч. Ніч. Ангели не сплять.
Тут я з ними й заночую.
Нехай мене простять,
Що так тебе люблю.
Я там тебе намалювала.
Сподобалось хоч щось?
На небі білий день.
На небі водночас чотири сонця.
Яке з них моє?
Яке з чотирьох насправді гріє?

Гало! Гало! Невже це тільки я
Одна це бачу? Для мене ти було,
Для мене ти і є єдина правда.
А в правди є одна-єдина вада.
Вона понад усім встає і сліпить,
І хто її дізнається – затихне.

Затихне, замовчить.

Там, там… Тільки уяви, що ти все можеш, –
Я все тобі віддам.
Не думала земля, не чули небеса ̶
Нечувано для них
Закінчилась війна,
Бо воїни мої складали зброю,
І квітами мої ставали стріли,
Коли вони до тебе долітали.

Гало! Гало! Невже це тільки я
Одна це бачу? Для мене ти було,
Для мене ти і є єдина правда.
А в правди є одна-єдина вада.
Вона понад усім встає і сліпить,
І хто її дізнається – затихне.

Затихне, замовчить,
Затихне, замовчить,
Затихне, замовчить,
Затихне.




Nicz. Nicz. Anheły ne splať.
Tut ja z nymy j zanoczuju.
Nechaj mene prostiať,
Szczo tak tebe lublu.
Ja tam tebe namaluwała.
Spodobałoś chocz szczoś?
Na nebi biłyj deń.
Na nebi wodnoczas czotyry soncia.
Jake z nych moje?
Jake z czotyrioch nasprawdi hrije?

Hało! Hało! Newže ce tilky ja
Odna ce baczu? Dla mene ty buło,
Dla mene ty i je jedyna prawda.
A w prawdy je odna-jedyna wada.
Wona ponad usim wstaje i slipyť,
I chto jiji diznajeťsia – zatychne.

Zatychne, zamowczyť.

Tam, tam… Tilky ujawy, szczo ty wse možesz, –
Ja wse tobi widdam.
Ne dumała zemla, ne czuły nebesa ̶
Neczuwano dla nych
Zakinczyłaś wijna,
Bo wojiny moji składały zbroju,
I kwitamy moji stawały striły,
Koły wony do tebe dolitały.

Hało! Hało! Newže ce tilky ja
Odna ce baczu? Dla mene ty buło,
Dla mene ty i je jedyna prawda.
A w prawdy je odna-jedyna wada.
Wona ponad usim wstaje i slipyť,
I chto jiji diznajeťsia – zatychne.

Zatychne, zamowczyť,
Zatychne, zamowczyť,
Zatychne, zamowczyť,
Zatychne.